Страх - почуття хоч і неприємне, але абсолютно нормальне. Бояться і миші, і собаки, і навіть дафнії — вся наша еволюційна рідня, з якоюсь нервовою системою. І на мої плечі нещодавно обрушився досвід, що спричинив глибинний тваринний страх. Але стовпчик я пишу не щоб цим досвідом поділитися, а щоб розповісти, як я боровся з подальшим страхом.
Страх полягав у тому, що у своїй оселі після однієї події я перестав відчувати себе в безпеці. Але в ніч безпосередньо після події, що страх викликало (і після кількох порцій міцного алкоголю), на адреналіновому ефекті таки прийняв тверде рішення спати у своєму ліжку — не дозволити тварині страху взяти над собою гору.
З адреналіном, що зашкалює, вирушити додому було не так страшно, як наступного дня, коли концентрація гормону «бий або біжи» була, мабуть, нижчою. У міру віддалення від роботи і наближення до будинку страх наростав, і я навіть записався на консультацію до корпоративного психолога. Зрозуміло, на консультацію я потрапив лише за кілька днів. А тоді повернутися додому мені допомогли рутинні моменти з нормального життя: зайшов у магазин і взяв на вечерю те, що зазвичай там беру, обмінявся парою фраз із сусідкою — і підпустило.
Як прийшов, знову взявся за рутинні процедури (заспокоює навіть банальне миття рук), одягнувся в улюблене домашнє і просто ліг на ліжко, трохи розставивши руки та ноги. Став повільно та глибоко дихати. Немов заземлився. Стало значно спокійніше.
Як потім розповіла психолог, з погляду психології всі мої спроби боротися зі страхом були абсолютно правильними. По-перше, страх треба вчасно раціоналізувати, встановити, на скільки це можливо, реальну ступінь небезпеки, дати адекватну оцінку й прийняти рішення не тікати. По-дпуге, дійсно боротися із страхом та знижувати тривогу допомагають звичні побутові процедури (як приклад — прибирання). Відчути під собою фізичну опору теж давно відомий спосіб заспокоєння. Тому лягти на ліжко чи пащу додолу, обійняти кохану людину (за наявності) або величезне дерево (за наявності), розпластатися на підлозі — все це допомагає. По-третє, дихальні практики. Дихати квадратом, повільно з акцентом на видих — теж допомагає. По-четверте, треба промовляти свій страх. Чи усно (з друзями та близькими, з психологами, з тими, кому, на вашу думку, під силу щось зробити з джерелом страху), письмово (можна, наприклад, написати лист конкретному адресату, але не надсилати його, або навіть відправити ), можна навіть помолитися. Ці практики є психотерапевтичними.
Ще, за словами психолога, з тривогою, стресом і страхами допомагають боротися ванни з магнієвою сіллю (магній - відомий міорелаксант, проте психотерапевтичний ефект його солей у науковій літературі викликає суперечки), легкі тренування з акцентом на розтяжці (знову ж таки для розслаблення м'язів - силові та інтенсивні кардіотренування будуть призводити до додаткового вироблення гормону стресу кортизолу, а цього краще уникати), масажі та інші тілесні практики. Подібні рекомендації базуються на принципі, що не тільки мозок посилає сигнали тілу, а й навпаки.
Останній блок методів боротьби з тривогою та страхами більше підходить для людей із уявою візантійського розмаху. І для тих, хто переживання свої загнав у тіло: затискачі всякі з'явилися, дискомфорт при їді (до речі, поїсти при стресі теж допомагає). Можна уявити тривогу грудкою в шлунку і уявити, як він рухається вгору стравоходом, відригується і як при цьому виглядає, що вийшов і мерзенний ... Можна візуалізувати страх у вигляді колеса або вітряка, що обертається, і силою думки намагатися зупинити і змінити напрямок його обертання. Я таких методів не вдавався, про їх ефективність нічого сказати не можу.
Ще, як вдало висловилася моя подруга, «треба дати час». Гостра стадія триває близько трьох днів з моменту екстраординарної події, з 5-го по 11-й день можливі різкі провали в страх, в негативне переживання, з 11-го по 20-й день - емоційна гойдалка, після настає стадія прийняття (все це , звичайно, усереднені величини, комусь може знадобитися більше часу - не квапте його). Якщо грамотно і акуратно працювати з переживаннями, прийняття нової реальності, в якій досвід, що травмує, вже стався, стане більш гармонійним і комфортним. В іншому випадку може настати апатія. При найгіршому розкладі — посттравматичний стресовий розлад.
Якщо не впевнені, що з вами все гаразд, краще перестрахуватися і звернутися до фахівця. Кваліфіковану допомогу можна отримати абсолютно безкоштовно, і поки що інтернет-пошуковики працюють, знайти її не проблема.
Фото: GOOGLE.COM