На Землі існує чимало видів, які складаються з самих самок, що розмножуються без участі самців. Зазвичай вважається, що такий спосіб розмноження неминуче веде до негативних наслідків виду. Але коник, що живе в Австралії, показав, що навіть після чверті мільйона років життя без самців благополуччю виду ніщо не загрожує.
У більшості живих істот на нашій планеті дві статі: чоловіча та жіноча. Такий стан речей здається нам природним і правильним, але, як це часто буває в дикій природі, не завжди і не всі види йдуть второваною дорогою, бо існує чимало видів тварин, в яких не відбувається внутрішньовидового спарювання, але вони не вимирають, а благополучно існують досі.
Вони продовжують свій рід за допомогою партеногенезу, або «невинного розмноження»: у тілах самок розвиваються незапліднені яйцеклітини, з яких виходять нові особини, зазвичай теж самки. Найчастіше партеногенезом розмножуються безхребетні тварини (наприклад, комахи і ракоподібні), але зустрічається він і у хребетних: відомо близько 70 видів, серед яких ящірки, жаби і навіть деякі птахи, розмноження у яких відбувається без участі чоловічих особин. У ссавців такі види в природі невідомі, проте в лабораторних умовах вже було отримано дитинчата від одностатевих пар мишей.
Вважається, що подібний спосіб розмноження нестабільний і програє порівняно зі звичайним статевим: оскільки дочки є, по суті, клонами своїх матерів, генетична різноманітність вигляду виходить вкрай низьким, і за зміни зовнішніх умов це може призвести до вимирання виду. Однак природа вкотре вирішила розвіяти наші помилки: після вісімнадцяти років вивчення партеногенетичного коника Warramaba virgo вчені дійшли висновку, що його вид існує вже чверть мільйона років і не поспішає вимирати.
Згідно з результатами дослідження, W. virgo утворився в результаті міжвидового схрещування двох інших видів: W. flavolineata і W. whitei, що розмножуються статевим шляхом. Спочатку вчені вважали, що висока життєздатність W. virgo була пов'язана з схрещуваннями батьківських видів, що багаторазово повторювалися, і ефектом гетерозису, при якому гібриди мають кращі характеристики, ніж батьківські види (красномовний приклад — мул). Однак генетичне вивчення всіх трьох видів коників показало, що це не так: W. virgo з'явився в результаті одного-єдиного «неправильного» спарювання, судячи з кількості накопичених мутацій, що відбувся приблизно 250 тисяч років тому.
Також не було у W. virgo переваг перед батьками і за фізіологічними ознаками: цей вид не виділявся ні за стійкістю до спеки і холоду, ні за швидкістю метаболізму, ні за кількістю яєць, що відкладаються, швидкості розвитку потомства і тривалості життя. Проте вже чверть мільйона років W. virgo благополучно існує на планеті і навіть зумів поширитися по всьому півдні Австралії, чого не змогли досягти його предки.
Виходить, що W. virgo став партеногенетичним видом без будь-яких плюсів та мінусів для себе. Але в такому разі виникає питання, чому споконвічні види повністю не розчинилися один в одному, сформувавши єдину гібридну популяцію. Вчені вирішили перевірити це, штучно схрестивши W. flavolineata та W. whitei та отримавши кілька гібридних самок. Жодна з них не змогла принести життєздатне потомство, а отже, унікальне спарювання, що дала початок W. virgo, було ще й дуже успішним збігом обставин, таким виграшем у генетичну лотерею, завдяки якій новий вигляд і зумів протриматися так довго.
Подальші дослідження партеногенетичних видів можуть дозволити відповісти на питання про переваги як двостатевого спарювання, а й відмовитися від нього.
Результати дослідження опубліковані у журналі Science.
Фото: GOOGLE.COM